Дослідження проектів будинків показують, що будівництво будинку з цокольним поверхом є економічним та виправданим раціональним підходом. Цокольний поверх з погляду архітектури – це підвал, який прагне зайняти перший поверх. Будівельники розуміють цокольний поверх як приміщення, розташовані нижче рівня поверхні ґрунту.

Стандартна висота цокольного поверху – 2,5 метра. Приміщення на цокольному поверсі рекомендується використовувати під підвал, льох чи інші господарські потреби. Цокольний поверх можна пристосувати під простору вітальню чи звичайне житлове приміщення.

Приватний будинок з цокольним поверхом виглядає надійно та респектабельно, характеристики теплоізоляції та загальної надійності будови значно підвищуються. Цокольний поверх збільшує опір навантаженням на стіни та фундамент будинку, тому такий будинок можна зводити практично на будь-яких типах ґрунту.

Якщо будинок з цокольним поверхом будується у межах міста, ці напівпідвальні приміщення можна здавати в оренду, щоб окупити витрати на будівництво.

Види та глибина цоколя будинку

Цоколь для приватного будинку буває трьох типів: цоколь на одному рівні з фундаментом, заглиблений і цоколь, що випирає. Заглиблений тип найпоширеніший, оскільки він найбільше захищений від вологи.

Для будинку з тонкими стінами (дерев'яний, плитний будинок) підходить виступаючий цоколь. Цей тип конструкції використовується для обладнання теплого цокольного поверху.

Цоколь нарівні з фундаментом будівельники робити не рекомендують - конструкція знаходиться на одному рівні зі стінами, тому погано захищає будинок від вологи. Такий цоколь потребує додаткової гідроізоляції.

При високому рівні підземних вод цокольний поверх заглиблюється у ґрунт на 1 метр, не більше. Якщо геологічні дослідження показали, що товщина підземних вод більша, то ділянку потрібно осушити та влаштувати відведення води від фундаменту. Якщо поява ґрунтових вод має сезонний характер, то використовується дренажна система.

Підготовка котловану

Котлован простіше вирити за допомогою екскаватора, а стіни котловану вирівнювати вручну – лопатою. Далі на дні облаштовується подушка з бетону за розмірами будинку. Додаткові траншеї глибиною до 30 см риються під несучі стіни, оскільки на них лягатиме і навантаження від цокольного поверху. Траншеї під несучі стіни заливаються армованим бетоном.

Через 20 діб укладається гідроізоляція фундаменту, щоб волога не просочувалася на цокольний поверх. З цією ж метою по периметру будинку влаштовується бетонне вимощення. І цоколь, і фундамент захищаються з усіх боків рулонною гідроізоляцією.

Відступивши від стін цокольного поверху на 50 см, риється яма глибиною до 1 метра, і послідовно заповнюється шаром глини, шаром щебеню, шаром бетону із щебенем та піском.

Фундамент для цокольного поверху

Зазвичай фундамент цокольного поверху зводиться із великогабаритних бетонних блоків із задіянням підйомного крана. Вручну можна облаштувати лише стрічковий або збірний фундамент. При розрахунку фундаменту враховується глибина закладення, яка має бути більшою, ніж висота всього фундаменту. Цоколь зводиться після затвердіння фундаменту – на 14 добу.

Простір між блоками заливається бетоном. Вікна в нульовому приміщенні облаштовуються з урахуванням максимального освітлення. Крім отворів для вікон, облаштовуються отвори під:

• вентиляцію;
• каналізацію;
• електропроводку.

На фундаментні блоки, закриті бетонним ростверком, укладається перекриття першого поверху. Ростверк вирівнює фундамент по горизонталі та додатково скріплює блоки один з одним.

Перекриття

Будівництво цоколя закінчується укладанням залізобетонних плит перекриття на верхні ряди цокольного поверху. Замість залізничних перекриттів можна використовувати товстий дерев'яний брус. Цей же брус послужить основою для чорнової та чистової обшивки підлоги. Підлога на цокольному поверсі обов'язково утеплюється рулонними або плитними матеріалами.

Опалубка для цоколя виготовляється з підручних матеріалів – дощок, дерев'яних чи металевих щитів, товстої фанери, ДСП, OSB, профнастилу чи шиферу. Сторона опалубки, звернена до бетону, має бути гладкою, тому дошки для опалубки слід остругати, перш ніж збирати з них щити.

При складанні дерев'яної опалубки між дошками витримується зазор в 1-2 мм, щоб при набуханні дерева опалубка не покоробилася. Опалубка під фундамент робиться не вертикальним набиванням дощок, а горизонтальним розміщенням їх на каркасі.